Розраховуючи тільки на себе

Захоплення музикою прийшло ще в дитинстві, дитиною Максим разом із друзями після довгих репетицій виступав на шкільних вечорах, співав як вокаліст. Музичні інструменти освоював самостійно, навчився грати на ударних, саксофоні, гітарі. Його улюблений автор і виконавець – Олександр Розенбаум, тому Максим виконує всі його пісні. Довідавшись, що бард буде виступати в Одесі, довго відкладав гроші на квиток. Потім після концерту прорвався до сцени і взяв у свого кумира автограф з побажаннями удачі.

Потрібно сказати, що Максим Троц дійсно щаслива молода людина. Не так давно він став переможцем улюбленої багатьма передачі «Караоке на Майдані» у Києві й одержав запрошення в «Шанс», звернувши на себе увага прекрасним виконанням відомих пісень.

- Я не намагався імітувати таких зірок, як Святослав Вакарчук або Віталій Козловський, а співав так, як відчував те, що хотів сказати автор пісні. Для мене важливіше за все – зберегти свою індивідуальність, - говорить Максим. – І за славою я не женуся. Але перемагати приємно.

На запитання, чи не приходило йому в голову піти артистичним шляхом, адже багато учасників «Шансу» стали відомими виконавцями, «зірками», він відповів:

- Я реально дивлюся на речі. У шоу-бізнесі для кар'єри потрібні немалі гроші. А успіх – справа мінлива. Мене ж цікавить стабільна робота. Усе своє свідоме життя я захоплююся музикою. Але для мене це тільки захоплення, хобі, можливість спілкування з прекрасним, дружні зустрічі... Спів на весіллях і в ресторанах, шинкарська манера, підстроювання під інших – не моє!

У сьогоднішньому житті я можу розраховувати тільки на себе. Мої батьки живуть у Холодній Балці Біляївського району, я виріс у простій родині. Сподіваючись тільки на себе, вирішив отримати хорошу професію. Зовсім нещодавно закінчив Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ. От уже третій місяць працюю провідним спеціалістом – юрисконсультом відділу правової роботи КРУ в Одеській області. Мрію про кар'єрний ріст у цій сфері. Сподіваюся в майбутньому одержати другу вищу освіту, як і багато моїх колег, – економічну.

- Але навчання і робота ніколи не заважають тим, хто любить музику, чи не так?

- Я часто буваю в Холодній Балці, туди з'їжджаються мої товариші, учасники нашої групи (вона називається «Soul and Spirit»), ми нерідко запрошуємо в гості друзів – музикантів з Одеси, проводимо «сейшени» у клубі, граємо рок. Як правило, це спокійна, приємна, оптимістична музика, «тяжкої» гітари у нас немає. І, звичайно ж, співаємо бардівські пісні. Згадуємо дитячі і юнацькі виступи на сцені Будинку культури в Холодній Балці, участь у різних конкурсах, свої шкільні і студентські перемоги.

- У родині Ви єдиний музикант?

- На сьогодні, практично, єдиний. Але колись дідусь Микола Васильович подарував мені свою трубу – він був трубачем у військовому духовому оркестрі, потім диригував їм. Після демобілізації працював директором ДК в Іванівці, усе життя прожив з музикою. Як видно, свій музичний дар він передав мені в спадщину. Шкода тільки, що часу для мого захоплення стає все менше. Тому дорожу кожною зустріччю з товаришами по групі, приймаю запрошення виступити на святкових концертах, урочистостях у Будинку культури й у розважальному комплексі «Хаджибей», та у районному огляді художньої самодіяльності.

- А своє Управління на конкурсах будете представляти? Багато наших колег успішно демонструють свої таланти, виступають на змаганнях, беруть участь у різних творчих виступах.

- А я вже готуюся до майбутніх виступів. В один з вихідних ми їздили на екскурсію в Миколаївський зоопарк, і під час зупинок усі разом співали. У нас з Лесею Приймак, дочкою першого заступника начальника Управління, непоганий дует вийшов. Так що, своє КРУ не посоромимо, перемога буде за нами! Та й чекати недовго, у майбутньому плануємо взяти участь у творчому конкурсі працівників ДКРС «Сузір’я талантів».

Газета „Одеські вісті”,

22 жовтня 2009 року,

114 (3952).