Днями відбулась поїздка виконуючої обов'язки начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області Томашевської Лілії Валеріївни до підшефних вихованців Кодимського притулку для тимчасового перебування дітей віком від трьох до вісімнадцяти років "Буслик".

   Мета візиту проста і приємна - на недавній апаратній нараді була висловлена пропозиція навідатися до притулку, куди проторено доріжку вже десять років тому. Рішенням профспілкових зборів та загальних зборів трудового колективу пропозиція була підтримана.

   По дорозі завернули до Котовської загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування 1-2 ступенів. Не так давно проводили ревізію цього закладу, познайомились з колективом, з дітками. Серед працівників КРУ чимало жінок, матерів. Кожній болить сирітство. Ото й вирішили закуплені подарунки розділити навпіл, провідати дітей і в Котовську.

   Яскраві книжечки, уроки англійської, математики та рідної мови, які "розмовляють", були вручені другокласникам. Вони саме зараз почали вивчати іноземну мову, тож подарунки були зроблені якраз до часу. А ще справжній ляльковий театр - це вже для всієї школи. Л.В. Томашевська передавала діткам подарунки з рук у руки, щоб кожна дитина відчула, що саме для неї привезли гостинця, саме про неї згадали...

   "Буслик". Правда ж, гарно назвали притулок? Це вже Кодима. Завідує ним грамотний організатор і просто дуже гарна людина Наталія Патківська. Це справжнє затишне гніздечко, у якому в теплі та турботі мешкають дітлахи. Їх сьогодні 23 - милих пташенят, яким так погано жилося без належної уваги і любові дорослих.

   До місцевої школи щоранку вирушає 13 школярів. Їх не відрізниш від однокласників: гарна шкільна форма, взуття, найкращі портфелі... І вчитися стараються якнайкраще. Адже вже з порога малеча, яка виглядає старших зі школи, випитує: а що там принесли у щоденниках?

   Валерку принесли до притулку на руках. Трирічна дитина, яку вийняли з каналізації, не вміла ходити. Малий жив разом з собаками. Ви не повірите, але тварини... ділилися з ним добутим харчем. Вадик сам прийшов до притулку. Хлопцеві 13. Усіх його однокласників батьки зібрали до школи, а в нього, окрім літніх капців та того, що на плечах, нічого не було. І мама десь завіялась. Районні служби привезли сюди цілу родину - аж п'ятьох білявих янголиків, примусово вилучених у батьків-алкоголіків. Отака біда...

   Акуратні ліжечка, подушки, стільчики, кріселка, купа іграшок... Все яскраве і по-домашньому миле. З порога зрозуміло, з якою любов'ю тут дбають про дітей. Малі просилися на руки, а старшенькі охоче спілкувалися.

   Це далеко не перший наш візит до притулку. Завжди намагаємось привезти те, що потрібно для закладу. Цього разу, окрім ігор, які розвівають, та іграшок, подбали про книжки для поповнення бібліотеки. Не купували, а позносили і передали найцікавіше, що мали в домашніх книжкових зібраннях і що буде цікаве й корисне дітям.

   Лілія Валеріївна роздала вихованцям притулку подарунки і добросовісно виконала настійливу вимогу малечі: показала, як діє привезений для них ляльковий театр.

   "Навіть хвилинка радості в очах цих дітей, - відмітила Л.В. Томашевська, - дорогого варта для серця кожного дорослого. Ми мусимо зробити все для того, щоб наша увага до життя таких дітей була постійною і щирою. А заради чого нам з вами жити, як не для них? І чи є на світі щось цінніше за наших дітей? А вони всі наші. І ті, хто вдома, під нашими крильцями, і ті, хто спить на казенних ліжечках. Вони всі - наші діти".

   Прес-служба КРУ в Одеській області, газета "Чорноморські новини",

   20 вересня 2008 року, №105-106 (20854-20855).

Повернутись