Коментар фахівця щодо Положення про Державну фінансову інспекцію

23 квітня 2011 року указом Президента України №499/2011 затверджено Положення про Державну фінансову інспекцію України (ДФІ).

Цим положенням визначено статус ДФІ, її основні завдання, компетенцію та права, порядок призначення та повноваження голови ДФІ, організаційні питання діяльності ДФІ та її територіальних органів.

ДФІ є правонаступником ГоловКРУ. Тому правові засади діяльності ДФІ загалом є аналогічними до правових засад діяльності ГоловКРУ.

Так, Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі – Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Серед відмінностей у діючих функціях ГоловКРУ та функціях ДФІ, які визначені п.4 Положення, можна виокремити наступне:

до переліку підконтрольних установ входять фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування, установи та організації, які отримують кошти з таких фондів;

до повноважень ДФІ належить здійснення державного фінансового контролю за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів;

визначено функції ДФІ відповідно до повноважень ДКРС з контролю за дотриманням бюджетного законодавства (ст.113 Бюджетного кодексу України);

уточнено функції ДФІ щодо здійснення контролю за діяльністю контрольно-ревізійних підрозділів у структурі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, зокрема визначено, що ДФІ здійснює оцінку фахового рівня працівників таких підрозділів.

Порівняно зі встановленими законодавством правами ГоловКРУ дещо розширені права ДФІ.

Пунктом 6 Положення визначено право одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб – підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на Держфінінспекцію України та її територіальні органи завдань.

Уточнено й деякі інші права, зокрема, щодо перевірки документації об’єкта контролю, доступу до приміщень об’єкта контролю, права отримувати пояснення від посадових осіб об’єкта контролю, вилучення документів під час проведення ревізії об’єкта контролю, висунення керівникам та іншим особам об’єктів контролю обов’язкових до виконання вимог щодо усунення виявлених порушень, законодавства та інш.

Крім цього, наразі відповідно до ст. 11 закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками ФГД підконтрольних установ. Пп. 5 п 6 Положення про ДФІ встановлено, що як позапланові, так і планові ревізії можуть бути проведені щодо певного комплексу чи окремих питань ФГД об’єкта контролю.

Суттєво змінено правове регулювання питання проведення зустрічних звірок. Зокрема, такі звірки органами ДКРС могли проводитися лише у суб’єктів господарювання, які мали правові відносини з підконтрольною установою, тобто у першої ланки виконання відповідного зобов’язання. Водночас часто дослідити законність проведення відповідних операцій можна лише шляхом проведення перевірок в інших юридичних осіб (постачальників товару, субпідрядників тощо). Підпунктом 13 п.6 Положення це проблемне питання врегульовано. Зокрема, визначено, що посадові особи ДФІ можуть проводити на всіх підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки. Вони можуть бути проведені лише для документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється.

Уперше Положенням про ДФІ унормовано право визначати розмір збитків, завданих державі чи об’єкту контролю. При цьому таки збитки мають встановлюватися згідно з методикою, затвердженою КМУ.

Положенням про ДФІ врегульовано також низку організаційних питань.