7 травня 2010 року

9 травня 2010 року ми святкуватимемо 65-у річницю Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні. Дорогою ціною дісталася Перемога, бо немає в Одесі, як і в усій Україні, сім’ї, яку б не зачепила найжорстокіша в історії нашої країни війна. З кожним роком рідіють ряди ветеранів-визволителів.

Тому сьогодні, напередодні великого свята, колектив Управління вирішив провести зустріч з ветераном Великої Вітчизняної війни, колишнім працівником Управління Тадикою Борисом Івановичем. На зустріч був запрошений і Рафальський Іван Антонович, але, на жаль, вік та стан здоров’я не дозволили йому приїхати на урочистості.

Борис Іванович розповів у присутності всього колективу про свій фронтовий шлях, а також сказав, що найбільша винагорода для нього – це «Медаль за відвагу». «Але я воював не за нагороди, а за ваше майбутнє», – зауважив ветеран.

Із словами вшанування та подяки всім ветеранам війни виступив Олександр Вікторович Карабанов. Він сказав: «Щороку у травні ми збираємося, щоб згадати полеглих в боях і живих воїнів-визволителів, віддати їм ще раз данину вдячної людської пам’яті за невмирущий подвиг, здійснений ними у жорстокому двобої з фашизмом.

Щира подяка усім вам - сивочолим, увінчаним бойовими нагородами ветеранам війни. Довіку не зітруться з народної пам’яті мужність і героїзм, ратна і трудова звитяга, з якими ви боролися з фашизмом, а після війни піднімали зі згарищ зруйновані міста і села. Ніхто не забутий, ніщо не забуто! Нехай же безсмертна пам'ять про Переможний Травень доблесного 45-го наповнює ваші серця теплом і оптимізмом, вірою у непереможність і нескореність нашого народу. І хай миром і добром буде сповнений кожен ваш день ще на довгій-довгій життєвій дорозі!».

Потім за старою бойовою традицією ветерана пригостили бойовими 100 грамами…

У ці квітучі травневі дні тисячі людей, кожного з яких в тій чи іншій мірі – через батька, діда, прадіда - торкнулося лихо війни, прийдуть до пам’ятників і обелісків, братських та солдатських могил Одещини. Тому й ми вирішили поїхати до пам’ятника Невідомому матросу на Алею Слави, щоб покласти квіти та вшанувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання.